Відбувся курінний табір “Слідами Онишкевича”

з 1 по 6 липня, урочище Левурда, що неподалік с. Стрільбичі Старосамбірського району, гостинно приймало в себе пластовий табір 81 куреня ім. о. С. Онишкевича (станиця Рудки).  Комендантом був Вовк І. Спринь, СМ.  Табір, який мав назву “Слідами Онишкевича”, мав на меті вишколити юнацтво куреня, тому програма була насичена та цікава.

Організацію табору повністю взяло на себе старше юнацтво куреня.  Хлопці складали програму, меню, список таборового виряду та бюджет, самостійно закупляли харчі та ін.  Підготовча робота була проведена на високому рівні, з притаманним для рудківських хлопців ентузіазмом.

Сіроманська зустріч на Левурді

З 8 по 18 липня 2010 р.Б. на культовому, без перебільшення, для пластунів місці – урочищі Левурда, відбувались табори: ОВВТ “Тінь лісу” та курінний табір к. ч. 15 ім. П. Полуботка. Особливо важливо, що організаторами обох таборів були Сіроманці, що вкотре свідчить про велику  виховну роботу, яка проводиться куренем. Місцеві гори уже настільки «звикли» до таборів, що здається сама природа сприяє їх організації, –  адже протягом всього таборування погода була ідеальна для життя в природі. Саме в цей благодатний час  – 16 липня, Підкарпатська зграя вирішила провести Раду.

Учасниками Ради були:  Ю. Леськів (Самбір), Я . Масяк (Рудки), І. Спринь (Рудки), П. Борис (Городок), П . Лабінський (Львів), В. Харук ( Жовква).  Сіроманці П. Борис, П. Лабінський і В. Харук ще до дня наради були на Левурді  (як провід таборів), а Ю. Леськів, І. Спринь і Я. Масяк прибули на станичному авті станиці Рудки 16-го по обіді. Хоч дорога була для авта складна, але ми пробились до місця призначення. Раду ми спланували на  нічний час, тож поки ще залишалось досить часу, щоб пройти екскурсією по таборах та підшукати місце, де б сіроманська душа на Раді почувалась комфортно.

Сіроманці взяли участь у відзначенні 66-річчя створення УГВР

Вже усталеною традицією для членів Української стежі “Сіроманців” є участь у відзначенні річниці створення Української Головної Визвольної Ради. Свято щороку, починаючи з 1992-го, відбувається у другу неділю липня на території Спортивно-туристичного оздоровчого табору “Прикарпаття” ім. Кирила Осьмака в с. Сприня Самбірського району (Львівщина).

Щоразу, коли у попередні роки відбувався табір “Вовча Школа”, його учасники відвідували згадані терени і були активними учасниками святкової програми.

Племінний Вовк Н. Шуст зустрівся з Сіроманцями Української стежі

Від 20 червня в Україні – Племінний «Сіроманців» Вовк Нестор Шуст, СМ. Протягом п’яти днів друг Нестор з дружиною Ніною та онуком Матвієм перебували у Києві, де оглянули чимало культурних та історичних пам’яток, здійснили мандрівку Дніпром.

Щодня Вовк Н. Шуст, СМ спілкувався з поодинокими  членами Степової зграї, а 24 червня відбулася спільна зустріч за вечерею. Степовики і племінний «Сіроманців» поділилися інформацією та думками про життя-буття Сіроманського товариства в Україні та Метропольній стежі, жартували, говорили про плани на майбутнє. Учасниками цих чудових сходин за участі пл. сен. Нестора Шуста, СМ, були зграйовий степовиків Вовк Сергій Летенко, СМ, Куцохвостий Дмитро Колесник, СМ та Гостровухи Роман Бдайцієв і Андрій Гарбузюк.

Неподалік Клівленда члени Метропольної Стежі таборували з новим похідним знаменом “Сіроманців”

Порівняно недавно похідне знамено “Сіроманців” Метропольної стежі примандрувало в Україну. Відтоді цей наш стяг додавав снаги Сіроманцям на рідних теренах у мандрівках, його урочисто піднімали на щогли таборів “Вовча Школа” у 2006, 2007 та 2009 роках. Але невпинним є час, і виникла потреба мати два похідні знамена. Адже Метропольна стежа нещодавно поповнила свої лави трьома молодими Куцохвостими, які не менш активно, аніж друзі з України, мандрують і таборують.

Як повідомив Вовк Юрій Годованець, Куцохвості Христофор Бей та Андрій Зварич взяли участь у Святі Весни на пластовій оселі “Писаний Камінь”, що неподалік Клівленда. Ця традиційна таборова зустріч проходила 29 – 31 травня і зібрала більше 250 пластунів. Саме там наші побратими вперше за деякий проміжок часу знову тримали у руках Сіроманське похідне знамено, яке майстерно виготовила дружина нашого славного побратима з Метрополії Вовка Юрія Годованця пані Оксана.