Сіроманці святкують 60-ліття29 – ий курінь УСП та 29 – ий курінь УПС разом творять “Плем’я Сіроманців”. Курінь УСП був заснований 28 березня 1952 року в місті Нью – Йорк (США) з членів юнацького гуртка “Чорні коти”, які саме тоді перейшли до УСП.

В лави новоствореного куреня увійшли пластуни, які були зацікавлені журналістикою, літературою, мистецтвом та виховною діяльністю. Тому курінь вибрав патроном поета – пластуна А. Гарасевича, який у молодому віці загинув у Альпах. З самого початку курінь займався видавничою діяльністю, тому швидко став відомий як “пластовий видавничий курінь”. Окрім цього, Сіроманці дуже любили мандрувати – вони організовували довгі мандрівки по східному узбережжі США і Канади,  по Скелястих горах, до Тихого океану та до Мексики.

Курінь швидко збільшував свою чисельність, але завжди обмежував її до 30 – 35 осіб. В такий спосіб він міг зосередити увагу на своєму головному завданні: пластовій пресі. Деякі члени займалися працею в пластових проводах та громадсько – культурному житті. “Сіроманці” видавали внутрішньокурінні журнали “Ікс”, “Там – Там”, “Авуууу”.  Згодом члени куреня займали чільні пости в редакціях старшопластунської преси (“Свінкс”, “До висот”), “Юнака” та “Пластового шляху”. Окрім цього, видано збірку поезій А.Гарасевича “До Вершин” (1959), збірку пластового гумору “Округлі квадрати”, музичну платівку “На крилах мрій” (1967). Раз на рік Сіроманці спонсорували Сіроманський Баль, на якому жюрі вибирало царівну балю. Традиційними для Сіроманців були також щорічні вечірки, фестини, відвідини, а також особливо популярні забави “Голий-Він” та “Вовколай”. Курінь запрошували видавати одноднівки на табори, зустрічі, свята, ЮМПЗ. Ці видання були відомі під назвою “жовті книжечки” (1962, 1972, 1978). За видання одноднівок курінь неодноразово був відзначений.

В 1962 р. Сіроманці здобувають друге місце в турнірі старшопластунських спортових дружин.

В 1980 – их роках Сіроманці мали свій головний осідок в так званій Метропольній Стежі: в околиці Нью Йорка – Нью Джерсі – Філадельфії, хоча ми мали членів і в інших містах (Детройт, Рочестер, Монреаль, Едмонтон).

Метропольна стежа

Ми хотіли поширювати нашу ідею. Тому, в кінці 1980 – их років ми вирішили шукати зацікавлених в інших країнах. Перша спроба була в Бразилії, де в той час відновили Пласт. Там було організовано Стежу під проводом К.Шмулика. Ця Стежа дуже добре розвивалась і кількісно досягнула 10 членів, які проводили виховну працю серед юнацтва і новацтва. На жаль, в 1990 – их роках з політичних мотивів було ліквідовано Пласт в Бразилії і все було втрачено.

З відновленням Пласту в Україні одразу організовано Стежу на Рідних Землях. З самого початку Стежа займалася пластовими виданнями, зокрема, “Пластовим Шляхом”, який відновлено в Україні під редакцією Л.Онишкевича в США та Г.Бурбези в Тернополі. Журнал видавався в сіроманській друкарні “Лілея”. Тернопільський пластун, історик В.Окаринський в своїй праці “Пластовий рух на Тернопільщині (від початків до сьогодення)”(в-во “Астон”, Тернопіль, 2007 р.) описує ці події:

“…Великою популярністю користувався дискусійний всеукраїнський пластовий часопис “Форум”, який виходив у пластовому видавництві “Лілея” – при Тернопільській станиці Пласту у 1995 р. (гол. ред. Г.Бурбеза). Інші пластові видання передруковували такі статті як наприклад “Позитивний підхід” Г.Бурбези. Міжнародний розголос мав часопис “Ukrainian Scouting -Український Пласт”, який виходив у 1995 р. англійською мовою (шеф-редактор Григорій Бурбеза, співредактори Любомир Онишкевич з США та Сергій Юзик з Тернополя). У 1993 р. Головна Пластова Булава (ГПБ) відновила видання журналу пластової думки та інформації “Пластовий Шлях». Редакція журналу стала «Інтерконтинентальною» на чолі з Л.Онишкевичем (головний редактор), який перебуває у США, а співредакторами стали представники країн, де діє український Пласт. Протягом 1993-1996 рр. набір текстів та підготовка ілюстрацій, верстка, друк та розсилка часопису здійснювалися пластовим видавництвом “Лілея”. Поки “Пластовий Шлях” видавався в Тернополі, журнал виходив вчасно і в потрібному обсязі. В наступні роки українська редакція цього журналу перейшла до Львова і через проблеми української сторони “Пластовий Шлях” з’являвся із значними затримками (до двох років). Лише в останні роки було налагоджено стале видання журналу. Крім того, видавництво «Лілея» в Тернополі почало передруковувати для України журнали «Юнак», “Готуйсь”, “Вогонь орлиної ради”. Перевидавалася актуальна література, як – “Велика Гра” Ю.Старосольського (1995), “Батькам про Пласт” І. Франіва, збірники ігор, співаники тощо”.

На г. Піп ІванТепер в редколегії журналу “Пластовий шлях” далі працюють Сіроманці: головний редактор Ю. Леськів, СМ. Швидко ми почали видавати й інші видання – “Український Скаутінг”, “Юнацтво” і інші. В хаотичних умовах сучасної України це було досить складно.

Стежа в Україні тепер складається з понад 45 членів, які належать до кількох зграй – Підкарпатської, Карпатської, Подільської, Степової. Зараз Сіроманці живуть і працюють в Надвірній, Івано-Франківську, Львові, Самборі, Сокалі, Трускавці, Рудках, Городку, Києві, Краматорську, Донецьку та ін. Вони не тільки займаються виховною працею, але займають адміністративні пости на різних рівнях Пласту, організовують та беруть участь в численних таборах (допомогли в становленні і розвитку КЛТ “Чота Крилатих”, МЮВТ “Золота Булава”, КЮВТ “Степовий вітер”). Заснували та провадять окружними таборами “Тінь лісу” та “Звук лісу”. Ними видаються пластові видання, зокрема, пластові співаники “Джерело”, “Співаник ЮМПЗ – 2002″, “Пісні химерного краю”, “Пусти мене мати до табору”; дослідження з історії Пласту – “Мандрівки країною мрій”, “Витинанки пергаменту”, “Маленькі вузлики Великої гри” та ін.; окружні інформаційні вісники (“До Вершин”, “Самбірський пластовий вісник”, “Округа.te”).

В листопаді 2006 р. в м. Києві під час 14 Зборів КУПО був посвячений Курінний прапор “Сіроманців”. Серед його “кумів” були Начальний Пластун, Голови ГПБ та ГПР, голови крайових проводів. 9 червня 2007 р. Постановою ГПБ (11-07) було одноголосно затверджено курінну хустку Племені “Сіроманці” (одночасно для частин УСП та УПС).

Велика Рада "Сіроманців" в Гантері (2009)Влітку 2006 р. Українська Стежа Племені започаткувала новий виховний проект:  виховно – вишкільний табір Вовча Школа”; а зимою 2007 р. цей проект отримав продовження у формі вишколу практичного рятівництва “Школа Молодих Вовків”. Такі заходи користуються великою популярністю серед юнацтва.

З метою популяризації своєї діяльності, 28 березня 2009 р. нбуло створено мережеву сторінку куреня “Сіроманці”.

Багато сіроманців займається філателією, один з них є головою пластового філателістичного бюро.

Сіроманцям належать такі відомі твори як “Кобзарський підручник”, “Зруйновані храми Києва”, “Українська дерев’яна архітектура”. Членами куреня є професори, науковці, менеджери, журналісти, священники. Сіроманці були в проводі НТШ в США (Р.Андрушків, Л.Романків), Товаристві української мови, РУХ, Товаристві Українських Інженерів, спортивному клубі “Тризуб” (Я.Козак).

Сіроманці завжди є активними у пластовому житті: член куреня д-р Л.Романків став Начальним Пластуном (1997) і створив Фонд Начального Пластуна для розвитку організації в Україні, багато Сіроманців належать до станичних, окружних, крайових та світових проводів Пласту.

Бути “Сіроманцем” – неабияка честь. Цей курінь зробив багато добра для українського народу!

*****

Також, Ви можете прочитати історію куреня авторства нашого побратима Л. Онишкевича, СМ:

Історія пластового плем’я “Сіроманці” (автор Л. Онишкевич)

comments powered by HyperComments